Німецький федеральний суд ухвалив рішення, яким файлозберігач може визнаватись відповідальним за розміщення інтернет-ланок, які вказують на матеріали на його серверах, що порушують авторські права.

В 2008 році компанія-розробник комп’ютерних ігор Atari подала позов проти RapidShare через виявлення неліцензійних копій відео гри Alone in the Dark на серверах файлозберігача. Компанія Atari вимагала від RapidShare запровадження системи фільтрування файлів, які завантажуються на сервери, щоб запобігти можливим новим порушенням їх прав на відео гру.

Вищий земельний суд Дюссельдорфу ухвалив рішення, яким визнав, що файлозберігач діє в рамках закону і дії, які вживаються RapidShare для недопущення порушень авторських прав є достатніми. Представники Atari не погодились з таким висновком суду і подали на апеляцію до федерального суду.

На думку апеляційного суду, файлозберігачі не повинні монітори файли, які завантажуються користувачами, але зобов’язані видаляти файли, що порушують авторські права, на вимогу правовласників після відповідного повідомлення з їх боку.

Втім, суд зазначив у рішенні, що окремі дії RapidShare таки сприяють порушенням авторських прав, і зобов’язав файлозберігача вжити усіх технічних і економічно обгрунтованих засобів для запобігання цим порушенням. Зокрема, файлозберігач повинен вжити додаткових заходів для запобігання появі інтернет-ланок до матеріалів, які порушують авторські права, на веб-сторінках третіх сторін.

Шукаючи баланс в зобов’язаннях, які суд поклав на файлозберігача, було також зауважено, що такі засоби не можуть перешкоджати функціонуванню бізнес-моделі ведення підприємницької діяльності RapidShare.

Через відсутність переконливих доводів як відповідача так і позивача стосовно ефктивності заходів, які вживаються для запобігання порушенням на момент розгляду справи, федеральний суд постановив повернути справу на повторний розгляд у Вищому земельному суді Дюссельдорфу.

В принципі, це рішення дозволяє RapidShare розраховувати на позитивне звершення процесу, оскільки протягом останнього часу компанією дійсно було вжито багато заходів для запобігання порушенням авторського права.

В приперченій дорослою індустрією розваг справі, яка розглядалась в апеляційному суді сьомого округу у США, суддею Річардом Познером було винесено рішення, що може мати значний вплив на розвиток всемережжя.

Продюсер порно фільмів Flava Works звернувся з позовом про порушення прав інтелектуальної власності до веб-сервісу myVidster. Адміністратори веб-порталу myVidster розміщують на ньому вставлене відео, яке знаходиться на серверах третіх сторін. Одним з таких відеоматеріалів були роботи Flava Works, доступ до яких на сайті, яким він володіє, є платним.

Позивач у справі вимагав визнати, що компанія myVidster сприяла порушенню авторських прав користувачами свого сайту через надання їм несанкціонованого доступу до матеріалів в обхід платного сервісу, що завдало йому фінансових збитків.

Захист відповідача доводив, що матеріали зберігаються на серверах третіх сторін і передача даних відбувається напряму між тими серверами і комп’ютерами користувачів.

Постановляючи своє рішення суддя висловив думку, що надаючи користувачам адреси за якими вони можуть знайти розважальні відеоматеріали myVidster не вчиняє жодних дій, які порушують авторські права, навіть якщо й, дійсно, користувачі заходять на myVidster для перегляду відео, яке використовується третіми сторонами без дозволу правовласника.

Суддя підкреслив, що вставлення відео на веб-сторінці не можна прирівнювати до розповсюдження шляхом передачі даних чи публічного сповіщення об’єкту авторського права.

Таким чином, якщо користувачі не копіюють відеоматеріали позивача, то не можна вважати що дії myVidster якось сприяють кількості порушень авторських прав Flava Works, позаяк користувачі не порушують жодних прав інтелектуальної власності лише самим фактом перегляду матеріалів.

Єдиним порушенням прав інтелектуальної власності в цій ситуації суддя назвав несанкціоноване завантаження файлів на сервер третіх сторін.

Це перша справа в США, яка дала чітку відповідь на питання законності вставленого і потокового відео, яке транслюється з мережевих потуг третіх сторін. Можна вважати, що це перший випадок повної легалізації моделі поширення матеріалів відеозберігачами на зразок YouTube.

В Німеччині не вщухають дискусії з приводу нової системи збирання роялті, про запровадження якої з 1 січня наступного року оголосила національна організація колективного управління авторськими правами GEMA.

На відміну від сьогоднішнього фіксованого розміру, пропонується, що розмір роялті, який буде стягуватись? залежатиме від вартості вхідного квитка, розміру концертного залу та тривалості розважальної події. Очікується, що це призведе для підвищення відрахувань для 40 відсотків власників закладів, в яких звучить музика, передусім нічних клубів.

Середня тривалість роботи нічних клубів становить більше 10 годин на добу, а нові умови передбачають, що розважальні заходи, що триватимуть понад 5 годин сплачуватимуть додаткову надбавку в розмірі 50 відсотків, понад 8 годин – ще додаткових 50 відсотків. Багато клубів також пропонують безперервні програми, які тривають протягом 48 годин. Тож, очевидно, що їх відрахування радикально зростуть.

Оцінюється, що станом на сьогоднійшній день нічний клуб середнього розміру сплачує в якості роялті біля 28 тис. Євро щороку. У випадку ж запровадження змін такому закладу прийдеться сплочувати біля 180 тис. Євро.

Близько 264 тисяч німців підписали петицію з вимогою до GEMA відмовитись від своїх намірів. Німецьке патентне агенство (DPMA), яке наглядає за діяльністю організацій колективного управління авторськими правами, планує розпочати розгляд цього питання, проте рішення про законність нової системи нарахування роялті очікується лише в наступному році.