Після викриття у плагіаті міністр освіти Німеччини Аннете Шаван подала зрештою заяву про відставку.

Напередодні пані міністр втратила науковий ступень за результатами перевірки вченої ради Дюссельдорфського університету, якими встановлено “систематичне й умисне видавання чужих думок за свої” та “великі обсяги непозначених цитат”.

Аннете Шаван визнала наявність “помилок” у роботі, проте заперечила їх умисність, пояснюючи недотримання правил цитування неуважністю, і, відтак, заявила про плани оскаржити позбавлення її докторського ступеня в судовому порядку.

Черговий гучний політичний скандал на грунті претензій щодо плагіату захищеної дисертації розгорівся у Німеччині.

Не так давно, у 2011, уряд Ангели Меркель втратив міністра оборони Карла-Теодора Гуттенберга, який подав у відставку через виявлення факту плагіату його дисертації. А цього разу об`єктом перевірки й сумних висновків комісії із присудження вчених ступенів стала дисертація німецького міністра освіти Аннете Шаван під назвою “Особистість і совість”, яку вона захистила ще у 1980 році.

На підставі висновків комісії про некоректність оформлення цитат у значному обсязі сторінок дисертації вчена рада Дюссельдорфського університету почала процедуру анулювання вченого ступеня. Остаточне рішення очікується 5 лютого поточного року.

Партія піратів Німеччини звернулась до Європейського суду з прав людини із оскарженням рішення Федерального конституційного суду, яким у лютому цього року було визнано законним вимагати від користувачів послуг стільникового зв’язку ідентифікації особи при придбанні передоплатних SIM карток.

Правова позиція представників Партії піратів спирається на захист недоторканості особистого життя, який передбачає Європейська конвенція прав людини.

В апеляції говориться, що право на анонімність спілкування є частиною захисту, яка передбачена гарантіями Конвенції.

Німеччина не єдина держава в ЄС, в якій було запроваджено обов’язкову ідентифікацію користувачів послуг операторів стільникового зв’язку, – схожі правила існують у Франції та Данії.

Традиційним аргументом на користь ідентифікації користувачів називається запобігання незаконним діям з використанням засобів зв’язку, проте при цьому зовсім не береться до уваги важливість збереження анонімності для цілком законних дій, зокрема, коли необхідно захистити конфідеційність ділового спілкування чи особу людей, які є джерелами інформації журналістських розслідувань.