Після сумнозвісного блокування домену Ex.ua, служителі феміди, ймовірно, відчули спокусу прийняття швидких й дієвих рішень із закриття веб-сторінок.

Сьогодні стало відомо, що, відповідно до ухвали судді Деснянського району столиці, було тимчасово зупинено роботу веб-сайту roadcontrol.org.ua, з метою забезпечення позову працівника ДАІ Кобра до власника сайту “Дорожній контроль” про захист честі, гідності, і ділової репутації.

З оприлюдненої копії рішення стає зрозуміло, що правові аспекти рішення вкотре ставлять під сумнів компетентність української феміди.

Ухвала суду вражає своєю неадекватністю, безпідставністю та цинічним недотриманням вимог процесуального законодавства.

Суд немов абсолютно забув про існування п.3 cт.151 Цивільного процесуального кодексу, який допускає забезпечення позову вийнятково у випадках, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На те, що забезпечення позову має бути спрямоване на гарантування реального виконання ухваленого рішення звертає увагу також Пленум Верховного Суду в Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Беручи до уваги, що судове рішення на задоволення позову про захист честі, гідності, і ділової репутації, у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, може застосувати до відповідача лише такі можливі зобов’язання як спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди, чи хтось візьметься пояснити яким чином закриття веб-сторінки допоможе гарантувати виконання рішення суду?

Питання чи визначені заходи забезпечення позову мають є співмірними із заявленими позивачем вимогами можна вважати щонайменше дискусійним.

Не дивно, що в ухвалі відсутні чіткі мотиви, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про реальну загрозу ускладнення чи неможливості виконання судового рішення в майбутньому, як того вимагає ст.209 ЦПК.

На неадекватність й неспівмірність застосування заходів забезпечення позову вказує й їх широчезний обсяг, позаяк компанію-надавача хостингу зобов’язано до винесення рішення у справі зупинити надання всіх послуг файлозбереження, що включають роботи необхідні для забезпечення постійного доступу до адміністрування сервера, роботи з адіміністрування системи, реєстрацію і підтримку адреси, резервного копіювання, можливість виконання програм та скриптів, можливість мати безліч поштових адрес, доступ до сайту про протоколу FTP, можливість мати адміністративну панель, за допомогою якої можна здійснювати контроль і керування веб-сайтом, можливість настроювання поштових скриньок, систему збору статистики, установку і запуск додатків, тощо.

Як зрозуміло з цього довгого переліку, заходи із забезпечення позову йдуть набагато далі ніж навіть тимчасове припинення роботи веб-сторінки. Та чи обгрунтовано вести мову, в принципі, про закриття всього сайту?

Мабуть, тут варто згадати через яку саме недостовірну інформацію застосовуються такі жорсткі всеосяжні заходи.

Отож, йдеться про два відеоролики та друковані коментарі до них, а також… і тут треба затамувати подих… – негативні відгуки користувачів, які, “не стримуючи своїх емоцій, грубо обзивають позивача нецензурними словами, безпідставно ображають, погрожують фізичною розправою, принижують його гідність та ділову репутацію.”

Проте, мусимо вас розчарувати – в мотивації позову, як вона відображена в ухвалі, ви не знайдете зрозумілої інформації в чому саме полягає недостовірність інформації, розміщеної на веб-сторінці “Дорожного контролю”. Оскільки, у випадку поширення негативної інформації, обов’язок доводити її достовірність лягає на відповідача, то це зручний спосіб для позивача уникнути деталізації того, яка саме інформація є недостовірною.

Є ще ряд інших правових недоліків ухвали суду, про які варто було б згадати, як-то порушення прав третіх сторін чи перешкоджаня господарській діяльності, та в межах цього допису варто тільки зауважити на завершення, що поширення практики винесення ухвал такого гатунку несе загрозу тотальної цензури інтернету.

Позаяк, якщо суд пристане на аргументацію позивача, що коментарі користувачів веб-сторінки, здійснюються з відома та за згодою власника інтернет ресурсу, оскільки, саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної та негативної інформації, і в цьому ніби-то можна вбачати порушення законних прав позивача, то в зону небезпеки потрапляють усі мережеві потуги, на яких діють форуми, дошки користувацьких повідомлень, чи системи коментування.

Очевидно, що виступити на підтримку “Дорожнього контролю” є в інтересах усієї громадськості, а, передусім, інтернет ЗМІ та надавачів інтернет послуг.

Ви можете слідкувати за відгуками до цього допису через RSS 2.0. Коментування припинене.