Львів – місто натхнення
10 жовтня, 2010
Львів – місто натхнення
Роман Похила
Сьогодні ми живемо у світі, в якому важко здивувати тим, що твір мистецтва може бути проданим набагато дорожче за промисловий завод, а прибутки від успішного світового кінохіта можуть перевершити прибутки промислових гігантів.
В індустріальному суспільстві 20 сторіччя вважалось, що мистецтво й культура не мають суттєвого впливу на розвиток економіки, проте у сучасних реаліях саме творчу складову визнають чи не найважливішим чинником економічного поступу, а особливою характеристикою сучасного капіталізму називають підвищений рівень естетитичної та семіотичної складової в товарах та послугах, які виробляються.
Втім, в Україні й до цього часу культура залишається невизнаною галуззю національної економіки. В той же час вже біля 20 років економічно розвинені країни своєю метою вбачають розвиток економіки знань/культури – глобального феномену, який трансформував бізнес і суспільство. Адже, всупереч примітивному розумінню українських чиновників, культура це не лише історичні пам’ятки та монументи, які вимагають постійних видатків на реставрацію, а культура – це важливий чинник економічного розвитку громади й створення матеріальних благ.
В 2003 році доходи культурного сектору країн Євросоюзу оцінювались на рівні 654млрд. Євро, що становило 2,6% їх ВВП. Для порівняння доходи європейської автобудівної галузі в 2001 були на позначці 271 млрд. євро, а галузі інформаційно-комунікаційних технологій – 541 млрд. євро у 2003 році. В американських статистичних звітах за 2001 рік доходи культурних індустрій були зафіксовані на рівні 5,24% ВВП країни, що становило 535 млрд. дол. У Франції, Фінляндії, Італії, Голландії, Великобританії галузь культурних індустрій перебуває на першому місці за часткою у ВВП країни. Частка ж зайнятості в галузі культурних індустрій становила у 2004 році: в Нідерландах – 4,2%, Великобританії – 3,8%, Фінляндії 3,7% . Вражаючі цифри, чи не так?
В той же час доступні статистичні дані по Україні говорять, що ми імпортно залежна країна в галузі культури– в 2005 році ми імпортували культурних продуктів на суму 662млн. дол., а експортували на 3млн.154тис.Дол. Та, й поза цими сухими цифрами, ми кожного дня відчуваємо бідність українського культурного життя. Чи не час робити висновки?
Потрібно прийти до розуміння, що, якщо нам потрібна українська культура, то ми самі повинні створити умови щоб у Львові записувалась українська музика, знімались українські фільми, писались українські книжки, мовило українське телебачення і радіо. Маючи значний інтелектуальний і креативний потенціал, вкрай неприродьою є ситуація незначної кількості комерційно успішних творчих проектів, які створені й працюють у нашому місті.
Під прикриттям розвитку Львова як туристичного напряму й культурного центру в місті руйнувались промислові підприємства, а, натомість, замість фахової роботи в галузі економіки культурних індустрій, ми отримали ситуацію, коли економічна віддача від перебування пересічного туриста є мізерною, а саме місто перетворилолсь на справжнісіньку економічну й культурну провінцію.
Лише комплексна інноваційна політика в галузі культури може зрештою почати приносити економічний ефект для місцевої громади, а не лягати виключно тягарем на бюджет міста. Львову давно прийшов час вийти за рамки культурної провінції і почати виборювати статус культурної столиці країни за сучасним змістом, а не тільки історичним спадком.
У зв’язку із занепадом галузей, які складали основу львівської господарки в минулі десятиріччя, нам потрібно наново винайти міську економіку. Ми повинні ставити перед собою амбіційні цілі в напрямку збільшення зайнятості населення, раціонального використання фінансових ресурсів міста, здійснення великих проектів перспективного розвитку міської громади. Важливо, що деякі інноваційні сектори почали формуватись природнім шляхом, як от комп’ютерне програмування, проте в силах міської влади дати імпульс багатьом іншим точкам росту, серед іншого культурним індустріям.
Робочою групою у співпраці Українського Центру Правових Досліджень Інтелектуальної Власності та Інформаційних Технологій та Благодійного Фонду «Європейське місто» було розроблено ряд конкретних заходів, які складають програму «Львів – місто натхнення». Розвиток культурної економіки нашого міста вимагає ефективного залучення ресурсів та застосування інноваційних й стратегічних підходів до різних секторів культурних індустрій. В арсеналі міської влади повинні з’явитись інструменти започаткування пілотних проектів, мікрофінансування перспективних проектів, створення нової інфраструктури цільового призначення, створення рівних умов доступу місцевого малого і середнього бізнесу до тендерів, тощо.
В цій короткій статті буде доречно зупинитись хоча б на деяких пропозиціях з довгого переліку проектів, які знайшли відображення у нашій програмі.
Львів, як місто, де чудова акторська школа, де є фахівці усіх творчих професій, просто зобов’язаний створити новітній український кінематограф.
Звичайно, одразу знайдеться багато скептиків, які заперечуватимуть конкурентноспроможність такої стратегії в конкуренції з феноменальними показниками світових лідерів. Проте, при величезному домінуванні американських компаній (для прикладу, річні продажі аудіовізуальних творів Time Warner становлять 23,6 млрд. євро, а Walt Disney 16,5 млрд. євро), кількість кіностудій в європейських країнах лише росте: Естонія – 18, Бельгія – 55, Чехія – 55, Франція – 156, Італія – 422. Завдяки проведенню активної політики підтримки кіновиробництва, Данія з 5 млн. населення успішно обороняє культурні кордони від домінування Голлівуду – частка фільмів національного виробництва сягає 30%. А, через стрімкий зріст кількості відзнятих фільмів, Чехію сьогодні вже називають «Голівудом Східної Європи».
Отож, щоб мистецький потенціал міста, який не знаходить сьогодні належного визнання та використання, задіяти у секторі кіновиробництва, створюючи нові робочі місця, потрібно розпочати процес створення сучасної кіностудії. Зрозуміла масштабність такого проекту, тому на стартовому етапі наша увага зосереджуватиметься на двох ініціативах, які можна реалізувати в короткі строки та через залучення незначних фінансових ресурсів, – створення «рент-хаузу» (де можна отримати в оренду професійне обладнання) та кіномистецької школи.
Країни з високою часткою місцевих компаній на музичному ринку, такі як Швеція, Фінляндія, Франція та Італія, керуються не лише міркування культурної політики, а прагматичними економічними аргументами, адже музична індустрія вирізняється високими доходами й високим рівнем приватного підприємництва та зайнятості.
Львів вже багато років «експортує» своїх музикантів в столицю, не усвідомлюючи економічного потенціалу зосередження у місті інфраструктури музичної індустрії. З метою розбудови такої інфраструктури, міській владі слід оголосити інвестиційний конкурс на будівництво великого сучасного концертно-видовищного комплексу. На відміну від футбольного стадіону, такий комплекс стане магнітом проведення дозвілля для мешканців усієї західної України, адже, коли у Львові з’явиться відповідна сцена, то місто потрапить на карти світових турне провідних зірок шоу-бізнесу.
Більш ніж очевидно, що підходи до розвитку туристичної привабливості міста також вимагають перегляду. Міська громада зацікавлена в збільшенні туристичних потоків, проте, воно повинно перекладатися у відчутні економічні вигоди. Для цього нам потрібно досягнути збільшення тривалості перебування пересічного туриста у місті з одного до хоча б трьох днів. Засобом досягнення такої мети може стати будівництво нового сучасного, світового рівня музею та концентрація експонатів і колекцій в ньому.
Подібний приклад ефективності такого проекту існує на європейському континенті – музей Гугенхайма в іспанському Більбао, який демонструє прямий економічний вплив музейної справи на розвиток місцевої громади, адже занепавше індустріальне місто було перетворено на гавань для багатих туристів. З часу відкриття у 1997 до 2005 року, музей 18 разів окупив інвестиції в будівництво головної споруди музею. Прямі доходи від продажів квитків, магазинів, ресторану, кафе, спеціальних подій в 2005 році становили 26 млн. Євро. Непрямі доходи інших закладів харчування, барів, готелів, які є у місті становили 139 млн. Євро. Музей сприяв створенню 4361 робочого місця з часу створення. Завдяки напливу туристів (8 млн., з них 60% іноземці) було покращене транспортне сполучення з усіма куточками світу. Органи місцевого самоврядування надали фінансування для будівництва і початку діяльності в розмірі 132 млн. євро (з них 84 млн. Євро на будівництво, 36 млн. євро на придбання нових колекцій, 12 млн. євро на оренду колекцій). З того часу, завдяки продуманій стратегії самостійної економічної діяльності, музей отримав доходи в розмірі 1.3 млрд. євро.
Переконані, що реалізація цих та решти пропонованих нами проектів якісно змінить життя кожного львів’янина і забезпечеть відчутний економічний стимул громаді міста. Зосередившись на розвитку людського потенціалу через ефективну культурну політику та розбудовуючи репутацію інтелектуального й мистецького центру, Львів має усі можливості стати в майбутньому успішним центром культурної економіки поряд з такими містами як Лос Анджелес, Париж чи Токіо.
