Гостра реакція релігійних спільнот на скандальний фільм “Невинність мусульман” знайшла своє відображення також у заходах інтернет-цензури, які були застосовані урядами Пакистану та Бангладешу.

Позаяк на відеозберігачі YouTube з’явилось багато роликів із сценами з фільму, то уряди цих країн вирішили вжити заходів із блокування доступу своїх громадян до цієї інтернет-потуги, пояснюючи це відмовою адміністрації відеозберігача видаляти відповідні ролики.

Слід зауважити, що компанія YouTube володіє технічними можливостями для блокування доступу користувачів з окремих країн і неодноразово їх застосовувала. Від початку розгортання хвилі радикальних антиамериканських виступів в мусульманських країнах компанія заблокувала доступ до роликів з боку користувачів у Єгипті, Лівії, Індії, та Індонезії.

Після звернення до Google, материнської компанії YouTube, з боку адміністрації Білого дому про розгляд питання про відповідність роликів положенню про умови користування послугами відеозберігача, представники інтернет-гіганта відповіли, що ці ролики відповідають вимогам положення і їх блокування можливе лише на підставі законних вимог місцевої влади конкретних держав, де ці відео будуть визнані поза законом.

Відтак складається враження, що поширення відеороликів із скандального фільму використовується як привід для повного блокування інтернет-ресурсу окремими державами.

В цьому контексті привертає увагу позиція керівника Мінкомзв’язку Російської Федерації, який у своєму дописі на Twitter пригрозив, що з початку листопада на території Росії може бути повністю заблоковано відеосервіс YouTube, якщо доступ до суперечливих роликів для росіян не заблокує сама компанія.

Водночас, російська генеральна прокуратура, повідомила про намір домагатись заборони розповсюдження відеострічки “Невинність мусульман” у суді через її екстремістський зміст.

Заяви російської влади співпадають із набуттям чинності з 1 листопада законодавчих новацій про єдиний реєстр доменних імен та інтернет-адрес, якими запроваджуватимуться так звані “чорні списки” веб-сторінок, що, в свою чергу, дозволятиме російським службам блокувати потуги, які міститимуть заборонену для розповсюдження в Російській Федерації інформацію.

У зв’язку із закінченням терміну податкових пільг для онлайн магазинів, найбільший світовий онлайн магазин Amazon оголосив, що почав з 15 вересня сплачувати податок з продажу в американському штаті Каліфорнія.

Податкові пільги існували протягом 15 років і дозволяли онлайн компанії продавати товари дещо дешевше від традиційних магазинів, покупки в яких обкладаються податком з продажу.

Податок з продажу в американських штатах різниться, але як правило становить менше 10 відсотків. Довший час онлайн гігант Amazon, головний офіс якого знаходиться в штаті Вашингтон, виступав проти скасування пільг.

Коли окремі штати почали запроваджувати оподаткування онлайн бізнесу через механізм визначення присутності компанії в конкретному штаті, який брав до уваги наявність афілійованих партнерів, компанія Amazon навіть відмовилась від співпраці з такими партнерами в штатах Колорадо та Ілліноїс щоб не стягувати податок з продажу.

Втім, наразі не можна вважати, що скасування пільг вносить повну ясність у оподаткування онлайн бізнесу в США. Через федеративний устрій питання адміністрування податку з продажу є дуже фрагментованим.

Ще у 1992 році Верховний суд США у своєму рішенні у справі Quill проти North Dakota постановив, що влада штатів не може зобов’язувати продавців стягувати податок з продажу, якщо такий продавець не має матеріальної присутності у визначеному штаті.

Згодом більше 20 штатів все ж запровадили правила за якими оподатковувались онлайн продажі в межах штату.

Аби вирішити конфлікти, які виникають при онлайн покупках з поза меж конкретного штату, і щоб запровадити єдиний режим оподаткування і спрощеного адміністрування податку з продажу для онлайн продавців, у 2011 році в парламент США було внесено законопроект Про справедливий податок на цифрові товари і послуги (The Digital Goods and Services Tax Fairness Act). 28 червня поточного року цей законопроект був розглянутий комітетом правосуддя Палати представників і рекомендований до першого читання.

Увагу американської громадськості привернула чергова справа з приводу втручання в приватність особи через заволодіння третьої стороною особистою перепискою в соціальній мережі та паролями доступу до облікового запису.

В справі R.S. v. Minnewaska Area School Dist. No. 2149 суд ухвалив рішення про порушення права на свободу слова, недорканість особистого життя та таємницю листування учениці місцевої школи.

Адміністрація школи спочатку вжила дисциплінарних заходів до учениці на підставі отриманого повідомлення, що на власній сторінці у мережі Facebook ученицею було зроблено допис, який адміністрація школи розцінила як цькування персоналу школи. Текст повідомлення був наступний: “Я ненавиджу [особу персоналу], тому що вона погано повелась зі мною”.

Після застосування дисциплінарних заходів та сама школярка зробила допис на своєму обліковому записі такого змісту: “Я б хотіла знати, хто до д%$#ка доніс на мене” (%$# – оригінальний правопис). Адміністрація школи знову дізналась про цей допис і класифікувала його вже як “небезпечні і шкідливі матеріали” та “непідпорядкування рішенню адмністрації”. Відтак, вчергове було застосовано дисциплінарні стягнення.

Водночас, школа отримала скаргу від одних батьків, які стверджували, що ця ж учениця обговорювала теми сексуального змісту у всемережжі з іншим учнем школи. Адміністрація школи зажадала пояснень і, після того як вони були визнані незадовільними, зажадала також гасло доступу до облікового запису в соціальній мережі. Гасло доступу було надане і представник адміністрації перевірив приватну електронну пошту школярки, яка надходила на адресу її обліковки в соцмережі.

Дізнавшись про все це, батьки подали позов проти школи.

В своєму рішенні суд зауважив, що адміністрація школи мала право застосовувати дисциплінарні заходи лише у випадках існування “справжніх погроз”, або якщо заяви несли б ризики безпеці осіб, які належать до середовища школи, чи якщо існувала можливість негативного впливу на плин навчального процесу.

З огляду на те, що таких обставин не було встановлено, дії адміністрації школи були визнані такими, що порушують конституційні права позивачки і відповідно вона має право до компенсації моральної шкоди за порушення таємниці листування.