Увагу американської громадськості привернула чергова справа з приводу втручання в приватність особи через заволодіння третьої стороною особистою перепискою в соціальній мережі та паролями доступу до облікового запису.

В справі R.S. v. Minnewaska Area School Dist. No. 2149 суд ухвалив рішення про порушення права на свободу слова, недорканість особистого життя та таємницю листування учениці місцевої школи.

Адміністрація школи спочатку вжила дисциплінарних заходів до учениці на підставі отриманого повідомлення, що на власній сторінці у мережі Facebook ученицею було зроблено допис, який адміністрація школи розцінила як цькування персоналу школи. Текст повідомлення був наступний: “Я ненавиджу [особу персоналу], тому що вона погано повелась зі мною”.

Після застосування дисциплінарних заходів та сама школярка зробила допис на своєму обліковому записі такого змісту: “Я б хотіла знати, хто до д%$#ка доніс на мене” (%$# – оригінальний правопис). Адміністрація школи знову дізналась про цей допис і класифікувала його вже як “небезпечні і шкідливі матеріали” та “непідпорядкування рішенню адмністрації”. Відтак, вчергове було застосовано дисциплінарні стягнення.

Водночас, школа отримала скаргу від одних батьків, які стверджували, що ця ж учениця обговорювала теми сексуального змісту у всемережжі з іншим учнем школи. Адміністрація школи зажадала пояснень і, після того як вони були визнані незадовільними, зажадала також гасло доступу до облікового запису в соціальній мережі. Гасло доступу було надане і представник адміністрації перевірив приватну електронну пошту школярки, яка надходила на адресу її обліковки в соцмережі.

Дізнавшись про все це, батьки подали позов проти школи.

В своєму рішенні суд зауважив, що адміністрація школи мала право застосовувати дисциплінарні заходи лише у випадках існування “справжніх погроз”, або якщо заяви несли б ризики безпеці осіб, які належать до середовища школи, чи якщо існувала можливість негативного впливу на плин навчального процесу.

З огляду на те, що таких обставин не було встановлено, дії адміністрації школи були визнані такими, що порушують конституційні права позивачки і відповідно вона має право до компенсації моральної шкоди за порушення таємниці листування.

Окружний суд Каліфорнії ухвалив рішення у справі за позовом Branca до Mann, обставини якої можна було б вважати гарним прикладом для підручників, щоб проілюструвати окремішність прав інтелектуальної власності від матеріальних об’єктів у яких зафіксовані твори, які захищаються такими правами.

Отож, наприкінці 90-х минулого сторіччя батьки Майкла Джексона та два його брати заборгували перед компанією, якою володіє відповідач у справі. Щоб стягнути борг цій компанії вдалось розшукати складське приміщення, в якому зберігались домашні реліквії сім’ї Джексонів: фото, музичні записи, особисті речі. Компанії вдалось домогтись примусового продажу цих реліквій для погашення боргу. Набувачем майнових прав на реліквії став відповідач, який згодом створив веб-портал, який надавав користувачам платні послуги з онлайн доступу до матеріалів, які були у володінні відповідача.

Таким чином, сім’я Джексонів отримала вагомі підстави для звернення до суду проти позивача через порушення прав інтелектуальної власності. В 2004 році правники сім’ї звернулись до суду проти відповідача зі скаргами на порушення прав інтелектуальної власності, незаконного використання подоби членів сім’ї Джексонів, введення споживачів в оману щодо походження послуг, зловмисне захоплення доменного імені. Суддя, який розглядав справу виніс ухвалу на користь сторони Джексонів про застосування запобіжних заходів. Втім, оскільки надалі правники сім’ї Джексонів ігнорували судові засідання, ймовірно через зайнятість в інших судових справах, то позов було зрештою відхилено і в 2009 році після смерті Майкла Джексона відповідач запустив низку нових веб-сторінок, які надавали платний доступ до матеріалів захищених авторським правом.

Новий позов з боку маєтку Джексонів був ще більш об’ємним і включав не лише порушення авторських прав, незаконне використання подоби, введення споживачів в оману щодо походження послуг, зловмисне захоплення доменних імен, але й зловживання конкуренцією та інтернет-піратство.

Цього разу суд ухвалив рішення за суттю спору, в якому знову став на бік Джексонів.

Головним питанням було, чи відповідач мав право надавати платний доступ до об’єктів інтелектуальної власності сім’ї Джексонів. Відповідач намагався доводити, що набуваючи право власності на предмети такі як фото та музичні записи він отримав заодно весь обсяг прав на їх використання як об’єктів інтелектуальної власності. Втім, суд слушно розглядав це питання під кутом того, чи в угоді про набуття прав на ті предмети йшлось про передачу прав інтелектуальної власності. Очікувано, підтверджень такої передачі відповідач не зміг надати.

Відтак, суд постановив, що відповідач набув лише речові права на предмети, які раніше належали сім’ї Джексонів, і не має жодних законних прав на використання об’єктів інтелектуальної власності чи отримання винагороди за таке використання.

Найбільш популярний сервер у всемережжі Apache відмовився підтримувати налаштування під назвою “Не відстежуй” (Do Not Track), які забезпечують приватність користувачів нової версії інтернет-борозника компанії Microsoft Internet Explorer 10.

Microsoft запропонував використовувати заголовок “Не відстежуй” (DNT), як новий стандарт всемережжя, який повідомлятиме серверам, що уористувач інтернет-борозника не хоче щоб рекламодавці відслідковували його поведінку в інтернеті.

Оголошено, що стандарт буде підтримуватись усіма провідними інтернет-борозниками, окрім Google Chrome. Втім, лише у Internet Explorer 10 це налаштування буде наперед встановленим – в інших борозниках користувачу прийдеться відключати стеження самостійно.

Питання є досить суперечливим. Пригадаймо, як на початку весни Google змінив Положення про умови приватності у користуванні послугами інтернет-гіганта, які дозволили автоматично змінити налаштування з метою відстежування діяльності користувачів у всемережжі. Комерційний інтерес, який стоїть за доступом до цих даних, обчислюється мільярдами доларів.

Позаяк, більшість користувачів не змінють наперед встановлених налаштувань через відсутність відповідних навиків, то це полегшує інтернет-компаніям відстеження їх поведінки в інтернеті і, таким чином, збільшує попит з боку рекламодавців, адже поширення реклами стає більш цільовим.

Тож, очевидно, мало хто б міг сподіватись такого рішучого короку в напрямку захисту приватності користувачів від Microsoft, проте наразі це єдина компанія, для якої приватність користувачів переважила комерційний інтерес.

Нове оновлення Apache налаштовує сервери ігнорувати заголовок “Не відстежуй” (Do Not Track), що означатиме на практиці позбавлення користувачів захисту від відстеження. Цей крок обгрунтовується тим, що стандарт “Не відстежуй” (Do Not Track) не задумувався як такий, що дозволятиме наперед встановлені налаштування приватності, іншими словами – кожний користувач повинен знайти відповідну опцію і самостійно вибрати чи погоджується він на відстеження, чи не погоджується.

Однак, уважне прочитання положення стандарту “Не відстежуй” (Do Not Track) все ж таки схиляє до думки, що дії Microsoft повністю йому відповідають.

Хоча, право на життя має інший прагматичний аспект суперечного характеру стандарту – чи на сучасному стані розвитку всемережжя відмова від відстежування поведінки користувачів піде на користь загальному розвитку інтернет ринку.